Триває четвертий рік повномасштабної війни, яка принесла численні людські втрати та економічні збитки. Українська економіка опинилася в ситуації, коли мільйони громадян виїхали за кордон, сотні тисяч працездатних осіб мобілізовано на фронт, десятки тисяч підприємств припинили роботу.

Війна – неринкове явище і тому потребує активної ролі держави у створенні стимулів та гарантій для приватного сектору. На жаль, досі невирішеним завданням залишається повноцінне переведення національної економіки на військові рейки із ефективною централізованою системою мобілізації та перерозподілу ресурсів економіки (фінансових, трудових, матеріальних).

Міжнародна допомога – ключовий елемент підтримки економіки. Завдяки зусиллям уряду, насамперед Міністерства фінансів, Україна отримала значні обсяги військової та фінансової підтримки від партнерів – близько $150 млрд у 2022-2025 роках. Ці кошти забезпечують понад 20% ВВП щороку. Водночас лише близько 11% допомоги залишається в країні і спрямовується на розвиток економічного потенціалу.

Економічне відновлення залишається слабким. Темп річного приросту ВВП за 2024 рік становив 2,9%, а в поточному році – лише 1%, що значно нижче прогнозів. Рівень реального ВВП у 2025 році становить лише 77% відносно довоєнних показників. На даний момент жодна з виробничих галузей економіки не відновила свій довоєнний рівень. Промисловість втратила значну частину власних виробничих потужностей і формує найбільший негативний внесок у рівень ВВП. Зростання торгівлі обмежене пригніченим приватним споживчим попитом. Галузі сільського господарства, транспорту та будівництва демонструють найбільш інтенсивне відновлення, проте ще не надолужили падіння 2022 року.

Рівень імпортозалежності економіки суттєво збільшився і перевищує 50% ВВП. Експорт лише наполовину покриває імпорт. Торговий дефіцит товарів складає близько $40 млрд в річному вимірі. Основні причини значного торговельного дефіциту – воєнні потреби, значний імпорт енергетичного обладнання та енергоносіїв, руйнування потужностей підприємств-експортерів, порушення транспортних маршрутів для експорту, низька конкурентоспроможність українського виробничого сектору.

Фактори низьких темпів приросту ВВП – низька інвестиційна активність та дефіцит трудових ресурсів. Поточний рівень капітальних інвестицій становить лише 5-6% ВВП, що вдвічі нижче довоєнного рівня і в чотири рази нижче середньосвітових показників. Ключові фактори стримування інвестицій – продовження війни, жорстка монетарна політика, логістичні та інфраструктурні обмеження. За 2022-2025 роки з України виїхало 6,9 млн осіб (17% довоєнного населення). Кількість зайнятих в реальному секторі скоротилася на 2 млн осіб (на 20%) порівняно з довоєнним періодом, з них 750 тис. було мобілізовано до ЗСУ. Відновлення втраченого потенціалу відволікає ресурси від інвестиційного розвитку.

Ключове завдання уряду – забезпечити ефективну мобілізацію та перерозподіл ресурсів на цілі максимального зміцнення оборонного та економічного потенціалу країни. Новостворене Міністерство ресурсів мало б відгравати провідну роль у розв’язанні цього питання.

Зрозуміло, що перехід до активного відновлення економіки стримується воєнними ризиками, дефіцитом робочої сили, жорсткою процентною політикою центрального банку, низьким рівнем інвестицій, проблемами енергопостачання. Інфляція переважно визначається структурними чинниками, пов’язаними із зростанням цін виробників, підвищенням тарифів, девальвацією та наслідками минулорічних погодних умов. На ринку праці одночасно спостерігаються і дефіцит кадрів, і структурне безробіття. Очікуване припинення воєнних дій посилюватиме дисбаланси на ринку праці унаслідок формування надлишку робочої сили з демобілізованих солдат та мігрантів.

Основний внесок у відновлення економіки в 2025 році забезпечила сфера послуг – торгівля і державне управління. Відновлення ВВП відбувається переважно за рахунок сфер, які не формують нового виробничого потенціалу. В 2025-му розширився торговий дефіцит, що стало наслідком слабких темпів приросту внутрішнього виробництва та збільшення потреб у критичному імпорті після ворожих обстрілів.

Негативний ефект від розширення торгового дефіциту склав близько 7 в.п. падіння реального ВВП за чотири місяці 2025 року. Державний та приватний попит – основні компоненти приросту сукупного попиту цього року. Однак рівень приватного споживання та інвестицій залишається значно нижчим за довоєнний рівень. Міжнародна допомога мала ключове значення в підтримці попиту. За рахунок міжнародної допомоги профінансовано 18% видатків державного бюджету, але ефективність її використання для розвитку виробничого потенціалу залишається низькою – лише 11% допомоги пішло на розширення гривневих оборотів реального сектору.

Держава має створити умови для активного залучення бізнесу до питань економічного відновлення, а також сама бути активним гравцем – здійснювати державні інвестиції в галузі критичної інфраструктури, сприяти збереженню та розвитку гуманітарного капіталу, проводити ринкові реформи, фінансувати оборонне замовлення.

Економічна доктрина для бізнесу має включати чотири блоки: доступ до ринків збуту, доступ до трудових ресурсів, доступ до фінансування, доступ до страхування від воєнних ризиків.

Доступ до ринків збуту має передбачати сприяння збуту української продукції на міжнародних ринках (включно з умовами безмитної торгівлі на ринках країн-партнерів), підтримку інфраструктури логістичних шляхів та каналів збуту продукції, удосконалення практик державних закупівель (в тому числі операції Держрезерву).

Доступ до трудових ресурсів має включати допомогу уряду у пошуку кваліфікованих працівників (в тому числі серед закордонних мігрантів), участь у підготовці та перепідготовці кадрів, підтримку інвестицій у роботизацію та автоматизацію виробничих процесів для заміщення фізичної праці.

Доступ до фінансування має передбачати умови доступного банківського кредитування, програми кредитної, гарантійної та грантової підтримки держави, спрямування міжнародної допомоги на відновлення і розвиток бізнесу.

Страхування повинне передбачати компенсаційні механізми від збитків, заподіяних воєнними факторами.

Окремий акцент державних програм підтримки бізнесу необхідно робити на проєктах локалізації виробництва та імпортозаміщення. Це дозволить не тільки підвищити виробничу продуктивність економіки, а й знизити валютні ризики.

Поточний дефіцит ДБУ (без грантів) становить близько 23% ВВП (на річному горизонті останніх 12 місяців), що вище визначених на 2025 рік параметрів закону про державний бюджет (22% ВВП). Поточні темпи доходів перевищують поточні темпи видатків, однак потреби країни в оборонних видатках постійно зростають. Дефіцит ДБУ формує суттєвий стимулюючий вплив на економіку. Проте обсяг фіскальних стимулів компенсує лише близько двох третин втрат сукупного попиту порівняно з довоєнним періодом. Переважання воєнних витрат та ризики воєнної невизначеності знижують мультиплікативний ефект державних видатків. Воєнні витрати фундаментально не створюють нової ринкової доданої вартості, а невизначеність спонукає населення до заощаджень на майбутнє замість поточних витрат, які б стимулювали попит.

Рівень покриття потреб державного бюджету власними доходами у 2025 році – близько 60%. Для покращення ситуації необхідне розширення податкових джерел фінансування фіскального дефіциту та покращення якості адміністрування платежів (зокрема в рамках реалізації Національної стратегії доходів на період до 2030 року). Суттєвий ризик існує з боку фінансування дефіциту за рахунок нових розміщень ОВДП. Висока вартість внутрішніх запозичень формує ризики для боргової стійкості державних фінансів.

Податки. Курс податкових реформ, розпочатий в 2024 році, має бути продовжено у майбутньому з орієнтацією на підвищення справедливості податкової системи, зростання бюджетного потенціалу податків і прийняття податкових норм acquis Європейського союзу, підвищення ефективності та зниження корупційності податкового адміністрування.

Державні інвестиції. Важливо зміцнювати інституційну і правову базу для реалізації державних інвестицій із застосуванням міжнародних стандартів. Стратегічна інвестиційна рада вже затвердила Середньостроковий план пріоритетних публічних інвестицій держави на 2026-2028 роки. Підзвітність та підконтрольність публічних інвестицій – невід’ємна запорука їхньої ефективності.

Гуманітарний та трудовий капітал. Держава повинна виконувати активну роль арбітра у питанні забезпечення соціальної справедливості. Запровадження диференційованої системи оподаткування доходів, підвищення податків на багатство – можливі варіанти посилення перерозподільчої ролі фіскальної політики. Більш справедливий розподіл доходів сприяє більш продуктивному їхньому використанню в економічному обороті країни.

Потрібні спеціальні програми для залучення ветеранів, жінок та людей з каліцтвами до продуктивної участі в функціонуванні тилової економіки. Країна одночасно стикається як з проблемою дефіциту трудових ресурсів, так і з проблемою структурного безробіття в окремих категоріях незадіяних осіб.

Державний борг. Потрібне проведення подальшої реструктуризації зовнішнього державного боргу, відстоювання переговорної позиції щодо отримання знижки (дисконту) не менше 60% від номіналу боргових зобов’язань.

Продовження структурних реформ у судовій та правоохоронній системі покращуватиме міжнародний імідж України і слугуватиме базисом для залучення додаткового зовнішнього приватного та офіційного фінансування, а також стимулюватиме внутрішні інвестиції.

Взаємодія з НБУ. Жорстка монетарна політика призводить до стиснення мультиплікатора грошової маси, гальмування роботи фінансових посередників та пригнічення економічного відновлення. В економіці та банківській системі накопичені колосальні фінансові ресурси, але їх перерозподіл на інвестиційні цілі через фінансових посередників здійснюється вкрай слабо. Кошти значною мірою «заморожуються» у банківській системі та у готівковій іноземній валюті.

«Антиінфляційна» ефективність монетарної політики залишається низькою, оскільки в економіці домінують структурні шоки, а канали трансмісії монетарної політики є слабкими. Вартість кредитних ресурсів є вищою за очікувані темпи зростання виробництва, що обмежує залучення кредитів у економіку, знижує конкурентоспроможність реального сектору. Висока вартість кредитного ресурсу призводить до зростання кредитних ризиків.

Обслуговування кредитів утруднене погіршенням перспектив економічного зростання (на 2025 рік прогноз приросту реального ВВП становить 2,7% проти 2,9% у 2024 році, поточні темпи зростання становлять лише 1%). Висока вартість позикового ресурсу обмежує можливості держави здійснювати стимулюючу політику підтримки реального сектору та негативно впливає на боргову стійкість державних фінансів. Банківська маржа залишається високою (10-12%), що знижує ефективність початкового імпульсу облікової ставки та дестимулює потенційних вкладників від гривневих заощаджень.

Прибутки банків суттєво зросли без адекватного нарощування послуг фінансового посередництва, що призводить до постійного виникнення питання щодо застосування фіскальних інструментів для справедливого перерозподілу доходів економіки, відповідно до ключових функцій фіскальної політики.

Функціонування економіки неодмінно пов’язане із грошовим обігом. Надмірна жорсткість монетарних умов, посилена неринковими структурними шоками, здатна кардинально загальмувати економічну активність – грошові кошти залишатимутися в рамках фінансової системи і не надходитимуть в проєкти економічного відновлення. Тому важливим аспектом нормалізації економічного відновлення є конструктивна взаємодія між центральним банком та урядом в питанні проведення єдиної скоординованої політики макроекономічної стабілізації, спрямованої на підтримку конкурентоспроможності реального сектору та розвиток ринкових фінансово-кредитних відносин.