Відтепер еквайринг можливий лише за наявності прямого договору між еквайром і торговцем. Це означає, що всі розрахунки мають здійснюватися виключно за реквізитами, визначеними в цьому договорі.

Іншими словами, еквайрингом вважається діяльність надавача платіжних послуг, який має чинну угоду з отримувачем коштів і проводить перекази від платників саме на підставі цієї угоди. Такі перекази можуть бути як індивідуальними, так і агрегованими, але головне – вони мають здійснюватися за погодженими реквізитами.

Регулятор також уточнив кілька технічних аспектів роботи еквайрів. Зокрема, еквайр зобов’язаний передавати платіжні інструкції відповідно до законодавства та не може залучати більше одного еквайра-посередника в межах однієї операції. Крім того, договори еквайра з емітентом тепер прямо надають право приймати платіжні картки цього емітента.

Окремо запроваджено обов’язкові умови договорів між еквайрами та надавачами платіжних послуг із переказу коштів без відкриття рахунку, зокрема порядок взаємодії, обмін інформацією, строки розрахунків і комісії.

Що це означає для технологічних операторів і фінтеху

Технологічні оператори платіжних послуг – компанії, що забезпечують процесинг, кліринг або інші технологічні функції без залучення коштів на свій рахунок – традиційно не виступають еквайрами чи емітентами. Вони працюють за договорами з банками або платіжними установами, які мають відповідні ліцензії.

Оскільки тепер еквайринг можливий лише за наявності договору з отримувачем коштів, то діяльність технологічного оператора, який не має такого договору, не підпадає під визначення еквайрингу. Іншими словами, без угоди з отримувачем його розрахункові операції не можна назвати еквайрингом в розумінні нових змін.

Відповідно, після 2 вересня 2025 року технологічні оператори не повинні укладати окремі договори з торговцями, якщо самі не є еквайрами. Їхня роль залишається допоміжною – вони продовжують працювати на підставі договорів із банками чи платіжними установами. Втім, якщо оператор фактично організовує перекази коштів від платників до торговців (наприклад, агрегує платежі), але не має договорів з отримувачами, така діяльність може бути визнана платіжною послугою переказу коштів, а не еквайрингом. У такому разі компанії знадобиться відповідна ліцензія – наприклад, на переказ коштів без відкриття рахунку.

НБУ надав бізнесу час для адаптації – до 2 січня 2026 року. До цієї дати всі компанії, які виконують операції з ознаками еквайрингу, мають отримати або розширити ліцензію та привести договори у відповідність до нових вимог.

Позиція НБУ і нові вимоги регулятора до ліцензування

Національний банк наголошує, що оновлені норми мають зробити розрахунки прозорішими та підвищити рівень захисту споживачів. Тепер лише ті компанії, які мають прямі договори з отримувачами коштів, можуть називати свою діяльність еквайрингом. Решта повинна діяти за правилами переказу коштів.

Таким чином, для технологічних операторів важливо працювати виключно через ліцензованих партнерів – банків чи платіжні установи. Безпосередні договори з торговцями їм не потрібні і технічно недоцільні. Водночас оператори мають переконатися, що їхні партнери мають чинні ліцензії на всі необхідні види платіжних послуг. Інакше діяльність може бути розцінена як нелегальний переказ коштів або перевищення ліцензійних повноважень.

Зміни НБУ до постанови № 164 формалізують поняття еквайрингу та чітко розмежовують ролі учасників платіжного ринку. Для технологічних операторів це означає необхідність уважно перевірити свої договірні відносини з банками та торговцями. Регулятор очікує, що такі кроки сприятимуть зменшенню кількості «сірих» платіжних схем і підвищать довіру користувачів до платіжних сервісів.