До другого читання документ суттєво доопрацювали. Зокрема, встановлюються єдині обмеження для учасників ринку та фінансових активів, пов’язаних із державою-агресором, підсанкційними особами, тимчасово окупованими територіями, непрозорими структурами та високоризиковими юрисдикціями.

Законопроєкт також посилює захист споживачів фінансових послуг під час передачі права вимоги за кредитом. Відступлення права вимоги не має погіршувати умови реструктуризації для позичальника, а зміна управителя фінансовими активами не повинна переривати обслуговування кредиту чи обмежувати права боржника.

Окремо уточнюються правила формування сек’юритизаційного пулу та перелік фінансових активів, які можуть до нього входити. Документ вводить поняття «непрацюючого фінансового активу» та визначає умови включення таких активів до пулу.

Для учасників майбутнього ринку передбачаються додаткові вимоги щодо управління ризиками, зокрема стрес-тестування та збереження інформації про походження і якість активів. Також законопроєкт чіткіше розмежовує повноваження Національного банку та НКЦПФР.

Сек’юритизація передбачає залучення фінансування під пул фінансових активів, зокрема кредитних вимог, що дає змогу фінансовим установам вивільняти ресурси для подальшого кредитування. Запровадження такого інструменту разом із облігаціями з покриттям має розширити можливості для довгострокового фінансування.

За словами авторів законопроєкту, нові інструменти, зокрема, можуть бути використані для розвитку довгострокового іпотечного кредитування. У межах державної програми доступного житла передбачається можливість кредитування строком до 25 років за фіксованою ставкою 3% річних.