Акредитиви, авалювання векселів і гарантії підвищують надійність розрахунків, дають компаніям змогу зберігати ліквідність і підтримувати господарську діяльність. Для банків ці операції водночас менш ризикові, ніж кредитування, повідомив НБУ.

В Україні обсяг документарних операцій становить близько 17% від обсягу кредитів бізнесу. Це навіть більше, ніж у країнах ЄС, де показник становить 15%, за даними ЄЦБ. Водночас через воєнні ризики український бізнес переважно використовує такі інструменти для внутрішніх розрахунків.

Ще одним альтернативним джерелом фінансування є факторинг. Його розвиток тривалий час стримувало нечітке регулювання, однак із серпня набув чинності новий закон, розроблений за участю НБУ. Він чіткіше розмежовує факторинг і викуп кредитної заборгованості, посилює вимоги до договорів та запроваджує державну реєстрацію прав вимоги, що має зменшити ризики шахрайства.

Попри недоліки старого регулювання, портфель торгового факторингу в Україні зростав щороку. Найактивніше ним користуються середні та малі підприємства – на них припадає відповідно 43% та 31% обсягів факторингу. Основні користувачі – компанії з торгівлі та переробної промисловості.

Гарантії та факторинг також надають фінансові компанії. Для частини з них це основний напрям бізнесу. Факторинг становить близько 2% загального портфеля послуг небанківських фінансових установ, а гарантії – 19%.

За оцінкою НБУ, ринки документарних операцій та факторингу мають значний потенціал для подальшого розвитку. Його можуть підтримати цифровізація послуг та нове законодавство про факторинг. Водночас уже зараз ці інструменти сприяють розвитку внутрішньої торгівлі та підтримують економічну активність.