Володимир Мудрий: «Запас ліквідності дозволяє працювати без рефінансування»

Володимир Мудрий: «Запас ліквідності дозволяє працювати без рефінансування»

Погіршення якості кредитного портфеля, збитки, криза ліквідності – основні виклики воєнного часу, з якими довелося зіткнутися банківській системі України в 2022 році. Про те, як з цими викликами впоралася українська «дочка» банківської групи OTP, в рубриці «Воєнний банкінг» розповів голова правління ОТП Банку Володимир Мудрий.

– Нещодавно НБУ випустив черговий звіт про фінансову стабільність, в якому йдеться про втрату банками щонайменше 20% кредитного портфеля унаслідок війни та економічної кризи. Як ви вважаєте, чи не занадто оптимістичною є оцінка НБУ щодо кредитних втрат банків?

– НБУ оцінив втрати у 20% існуючих кредитних портфелів системи, що співвідноситься з прогнозами падіння ВВП, наприклад, МВФ очікує скорочення на 35%, та часткою територій, окупованих або з активними бойовими діями, що дорівнює приблизно 20%. Тож, на думку НБУ, 20% – це мінімальний рівень втрат портфеля. А яким буде максимальний, він не вказує. Назвати таку оцінку оптимістичною важко.

Проте розглядати можливі втрати необхідно у середньостроковій перспективі. Наразі багато підприємств знаходяться на перехідному етапі та в стані трансформації, зокрема, перепрофілювання виробництва, переорієнтації на інші ринки збуту, переїзду до західних регіонів України або за кордон. Можливо, зараз вони не в змозі виконувати зобов’язання перед кредиторами, але це не значить, що ми втратили таких позичальників назавжди. Таким чином, це не втрати, а питання управління бізнесом, його реорганізації та захисту портфеля.

– Яка ситуація з цим в ОТП Банку?

– Завдяки дуже стриманій політиці частка кредитів, що не обслуговуються, у нашому кредитному портфелі знаходиться в межах прогнозованих при проведенні стрес-тесту. Як міжнародна група ми надаємо свої розрахунки для верифікації зовнішнім аудитом, причому не лише фактичні, а й прогнозні. І саме під прогнозні показники формуємо резерви, що відображає нашу оцінку майбутнього портфеля.

ОТП Банк є одним з небагатьох банків, який вже відображає реальну ситуацію: при кредитному портфелі у 40 млрд грн обсяг резервів, сформованих за перші шість місяців 2022 року, складає 3,7 млрд грн, що повністю відповідає поведінці клієнтів з погашення кредитів.

– Хто з ваших позичальників постраждав найбільше?

– Більше за інших постраждали підприємства на окупованих територіях та у районах проведення активних бойових дій.

– Який запас міцності у ОТП Банку? Чи достатньо капіталу та ліквідності, щоб покрити очікувані збитки за кредитним портфелем?

– Запас міцності банку – це рівень достатності капіталу. У нас цей показник перевищує 20%, що у понад два рази більше, ніж вимоги НБУ. Ми плануємо зберегти його на максимально можливому рівні. Операційно ми залишаємося прибутковим банком (за I півріччя ОТП Банк отримав збиток у 783 млн грн через формування резервів. – Ред.). Схожа ситуація з ліквідністю – сьогодні її достатньо, коефіцієнт покриття нею перевищує більш ніж у півтора раза мінімальний рівень.

– Якою буде бізнес-стратегія ОТП Банку до кінця цього року? На яких напрямах плануєте зосередитися найближчим часом?

– Ми проводимо дуже відповідальну та стриману ризикову політику. Зараз переглядаємо плани на цей рік, проте впевнені у життєздатності нашої бізнес-моделі. Будемо більше концентруватися на розвитку бізнесу через залучення нових клієнтів – і фізичних осіб, і юридичних, перш за все зайнятих у зовнішньо-економічній діяльності. Завдяки експертизі OTP Group та накопиченому досвіду обслуговування з міжнародними багатосторонніми контрактами ми здатні пропонувати цікаві індивідуальні рішення для таких клієнтів.

– Вам доводилося звертатися за рефінансуванням НБУ для підтримки ліквідності?

– Рефінансування брали один раз, ще у лютому, коли ситуація здавалася взагалі непрогнозованою та неконтрольованою. Але дуже швидко повернули, адже реальної потреби у ньому не було (на 1 березня зобов’язання ОТП Банку перед НБУ становили 2,1 млрд грн, а вже на 1 травня – 0 грн. – Ред.). Зараз запас ліквідності дозволяє працювати без рефінансування, до того ж платити за користування ресурсами треба за новими ставками.

– Як ви оцінюєте рішення НБУ про підвищення офіційного курсу на чверть?

– Підвищення курсу Нацбанком на 25% є цілком логічним та очікуваним кроком. Цей рівень девальвації гривні фактично відповідає поточному рівню інфляції, що складає зараз 22,2%, та співвідношенню долара США до євро, який укріпився приблизно на 5%. Це рішення забезпечило ринку більш прозорий курс, хоча й адміністративними заходами, та зменшило негативні девальваційні очікування.

Для економіки в цілому це рішення корисне, бо воно додає прозорості реальній економічній ситуації. Саме прозорість курсу сприяє перегляду ставок за депозитами, якого досі не відбувалося, навіть за умови підвищення облікової ставки НБУ.

«Занижений» курс призводив також до завищення передоплати імпорту та відтермінування отримання валютної виручки при експорті. Тоді як після девальвації гривні обсяги придбання іноземної валюти знизились, а обсяги продажу валюти від експорту зросли.

Інше питання – пропозиція ввести додатковий 10-процентний збір на купівлю іноземної валюти для імпортних операцій. У перші ж дні після її оголошення імпортери знову стали збільшувати передоплати за товари. Тобто ми знову повертаємося туди, де були раніше – до різних курсів для окремих учасників ринку. А після впровадження цього збору існує загроза, що експортери будуть намагатись не продавати валюту та працювати безпосередньо з імпортерами.

– Які банки можуть постраждати більше?

– Банківський бізнес – це бізнес капіталу. Для нарощування обсягів необхідно накопичувати капітал, що в наш час дуже непросто. Тож тим банківським структурам, які на останньому піку кредитування швидко зросли, але не змогли наростити капітал, зараз буде дуже важко.

– Яких ще заходів мав би вжити НБУ чи уряд, щоб підтримати банки?

– Я залишаюсь прихильником ліберальних поглядів до ринкового управління, тобто мінімального втручання держави у ринкові механізми. На мій погляд, держава має у банківському секторі забезпечувати захист прав кредиторів та вільну конкуренцію без преференцій.

Позитивно оцінюю зміни в регулюванні роботи на готівковому валютному ринку для банківських кас та обмінних пунктів небанківських фінустанов. Для того щоб відкрити обмінний пункт, банку необхідно зареєструвати відділення, облаштувати касу, мати не менше двох касирів, виконати вимоги з площі, безпеки, відеозйомки. Тоді як вуличні обмінники до останнього часу могли орендувати кондитерський кіоск і розпочати бізнес без інвестицій. Відтепер же до них висунуті аналогічні вимоги – за площею, обладнанням. Аби окупити витрати на виконання нових вимог, потрібні значні обсяги валютообміну, досягти їх не так легко. Це матиме позитивний ефект в довгостроковій перспективі, оскільки сприятиме зменшенню доларизації заощаджень населення.

В середньостроковій перспективі потрібно буде відновлювати механізм стягнення простроченої заборгованості через вчинення виконавчого напису та блокування рахунків боржників з простроченою заборгованістю. Це рішення має ухвалюватись з урахування загальної ситуації в країні. Але це був один з найбільш ефективних і цивілізованих механізмів роботи з прострочкою.

Ще одним механізмом стимулювання економічної активності може бути розширення системи державного замовлення, наприклад, викуп аграрної продукції, товарів для потреб ЗСУ. Тоді банки будуть розуміти, яких виробників можна кредитувати, адже на їхню продукцію вже є покупець. Буде попит, буде й пропозиція. Тобто це питання не допомоги банкам, а ефективної економічної політики.

Підписуйтесь на новини FinClub в TelegramViberTwitterFacebook

Долучайтесь

Підписатися на розсилку Фінклубу