Фінансовий клуб
Проблеми з правом вимоги
Складні відносини з позичальниками – це не єдина проблема банків. Конфлікти у них виникають і з поручителями. УкрСиббанк попросив Конституційний суд дати офіційне трактування другого речення частини 4 статті 559 Цивільного кодексу, яка регламентує припинення поруки. Конституційний суд 4 червня провів усні слухання і перейшов у закритий режим розгляду справи.
У ст. 559 ЦК йдеться про те, що порука припиняється після закінчення строку, зазначеного в договорі. «Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явив вимоги до поручителя», – зазначено в кодексі. Навколо слова «вимога» і виник конфлікт. На думку позивача, суди в однакових випадках по-різному застосовують цю норму. «В одних випадках поняття «вимога» ототожнюється з позовом, а в інших розуміється як напрям і/або вручення поручителю вимоги про погашення боргу», – описується позиція позивача.
Якщо «вимога» – це позов, отже, банк має лише шість місяців на подачу позову з моменту появи заборгованості. І вже перший день прострочення повинен бути сигналом, що пора готувати позов до суду, інакше право вимоги по боргу може бути втрачено. УкрСиббанк вважає, що йдеться про вимогу до поручителя, а не про судовий позов.
У Незалежній асоціації банків України поділяють цю думку. «Кредитори розцінюють «вимогу» як спосіб позасудового врегулювання суперечок. Якщо до поручителя відразу потрібно подавати позов, це позбавляє поручителя права на добровільне виконання зобов'язань, а боржник позбавляється можливості вирішити питання в переговорному процесі. Тому «вимогу» кредитори розуміють саме як вимогу, а не як позов», – пояснюють в асоціації.
Питання зворотності
Для банків це питання актуальне. За даними НБУ, понад 25% їх кредитного портфеля не обслуговується, що призводить до стягнення застав позичальників чи пред'явленням фінансових вимог до поручителів. І конфлікти банків з поручителями не рідкість. Наприклад, на початку червня СК «Актив-Страхування» домоглася перегляду судових рішень за своєю порукою за кредитами компаній братів Клюєвих. «На ринку поняття хорошої кредитної історії тільки приживається. І поки люди ще не відчули на собі негативні наслідки неплатежів, як це прийнято в європейських країнах, де показник хорошої кредитної історії впливає не тільки на майбутні кредити, але й на працевлаштування», – говорить про ситуацію на ринку заступник голови правління Юніон Стандард Банку Ольга Гулькова.
Однак навіть удосконалення законодавства навряд чи допоможе кардинально поліпшити ситуацію з проблемними кредитами. «З цією проблемою стикаються на сьогодні всі банки. Стратегія кожного банку залежить від того, як він працює з простроченою заборгованістю», – говорить директор департаменту роздрібного бізнесу, член правління Піреус Банку Іліас Музаксі.
Втрата активності
Вже більше чверті банківських кредитів не обслуговується. Частка поганих кредитів (NPL) з початку року зросла з 19% до 25,5%, у тому числі в квітні зростання склало 0,8 процентних пункта, а місяцем раніше – 1,2 п.п., підрахували в Нацбанку. «Крім ризику ліквідності, банки стикаються з підвищеним ризиком платоспроможності, що випливає з швидкого погіршення якості активів на тлі серйозного економічного спаду і втрат, понесених банками у Криму та Донбасі», – йдеться в презентації Нацбанку, підготовленій заступником голови НБУ Дмитром Сологубом.
Офіційні дані НБУ є верхівкою айсберга – банкіри завжди прагнули показувати реальний рівень необслуговуваних кредитів, щоб не формувати резерви. В 2014 році частка поганих кредитів, за класифікацією НБУ, зросла з 12,9% до 19%. Але в показнику НБУ були відсутні субстандартні кредити, значна частина яких реструктуризована або пролонгована. З їх урахуванням частка проблемних кредитів, за методикою МВФ, збільшилася в 2014 році з 23,5% до 32%.
Найбільші втрати банки понесли через анексію Криму, військові дії на Донбасі та девальвацію гривні. До речі, девальвація гривні також спотворила реальну динаміку кредитного портфеля. Наприклад, заборгованість позичальників Криму з 1 лютого 2014 року до 1 травня 2015-го на папері майже не змінилася – скоротилася з 16,6 млрд до 16,27 млрд грн. Точна цифра кредитів, що не обслуговуються в зоні АТО, не повідомляється, але відомо, що кредитний портфель усіх позичальників Донецької та Луганської областей за більш ніж рік скоротився з 63,8 млрд до 51,6 млрд грн. Торік банки покинули ці території: відділення були закриті, а інфраструктура – відключена. Це ускладнило погашення кредитів громадян, а підприємства, в основному, продовжили платити за боргами.
Глобальна проблема
Питання проблемних кредитів у банків зараз на другому місці після питання ліквідності, а часто вони невіддільні, наприклад, тоді, коли через припинення погашення кредитів банки не можуть повертати вклади. «Однією з основних причин введення в банки тимчасових адміністрацій та їх ліквідації є проблеми з кредитним портфелем, які є у всіх банків. Кілька років тому головною проблемою був рітейл, а тепер корпоративний сектор», – стверджує голова правління БТА Банку Костянтин Серьогін. Саме через неплатежі юридичних осіб за кредитами банки, що мали зовнішнє фондування від материнських структур, почали процес конвертації таких кредитних ліній в капітал. У подальшому за рахунок цих коштів будуть сформовані резерви. Укрсоцбанк проведе конвертацію приблизно на $500 млн, а російський банк ВТБ заявив, що готовий конвертувати в капітал «дочки» до $800 млн.
Але це лише тимчасове вирішення проблеми. По-перше, в подальшому необхідно стягнути кошти з проблемних боржників, а по-друге – знизити ризики шахрайства майбутніх недобросовісних позичальників, які беруть кредити, не збираючись їх повертати. З цією метою НБУ і банкіри вже більше року говорять, що готують законопроект про захист прав кредиторів. «Уряд і президент заявляють про те, що готові захищати кредиторів. Але насправді ніхто нічого не робить. У законодавстві повно ляпів, а в судовій системі не відбувається ніяких змін, – розчарований голова правління Піреус Банку Сергій Наумов. – У нас був випадок, коли клієнт взяв кредит у семи банків під одну й ту саму заставу. Було заведено кримінальну справу, він сидить у СІЗО, але при цьому примудряється впливати на прокуратуру. Прокуратура накладає арешт на майно його підприємств і нічого неможливо реалізувати».
І поки механізми впливу на проблемних боржників не зміняться, частка NPL ростиме або, як мінімум, залишатиметься високою. «Головні причини такої ситуації – це низька платіжна дисципліна і проблеми в законодавстві. Треба доопрацювати закон про банкрутство, потрібна можливість порушувати цивільні позови про шахрайство, треба розробити механізм захисту від переведення активів на других осіб, – пропонує голова правління ВТБ Банку Костянтин Вайсман. – Також необхідно впровадити заходи, щоб недобросовісний позичальник не міг користуватися своїми активами і активами своїх підприємств, в тому числі й тими, які знаходяться за кордоном».
Можна не поспішати
Банки, що отримали за останній рік десятки мільярдів гривень рефінансування, можуть не поспішати з погашенням кредитів Нацбанку. Постанова НБУ № 363 від 9 червня «Про заходи щодо зміни умов користування кредитами для підтримки ліквідності банків та операціями репо» дозволяє банкам «розслабитися» майже до 2020 року. «Повернення основного боргу за такими кредитами здійснюється рівними частинами протягом другого – п'ятого років з періодичністю не рідше одного разу на місяць і з щорічним поверненням не менше 25% основного боргу», – йдеться в документі. Графік щомісячного повернення відсотків за користування кредитами буде складено банком з урахуванням кінцевого терміну повернення коштів. Ставка позик фіксується на 9 червня 2015-го.
Нацбанк перестраховується від можливих зловживань банків, тому вимагає від них обгрунтувати пролонгацію, і залишає за собою право відмовити в пролонгації, якщо структура власності установи є непрозорою. Для пролонгації кредиту банк має довести неможливість погасити кредит в передбачений термін, подати оновлену програму фінансового оздоровлення на термін до 10 червня 2020 року і графік повернення боргу. Якщо переданого НБУ забезпечення недостатньо, він повинен погасити частину боргу або довнести заставу.
Центробанк йде на поступки банкам вже не вперше: 19 лютого регулятор продовжував термін погашення заборгованості до 10 червня. «Введення кредитних канікул сприяло збереженню ліквідності банківської системи та забезпеченню виконання банками своїх зобов'язань перед вкладниками та іншими кредиторами. Останнім часом намітилася тенденція до поступового зростання ліквідності банківської системи. Ця тенденція посилюється припливом коштів фізичних осіб», – йдеться в повідомленні регулятора.
Заборгованість банків і ФГВФО перед Нацбанком за травень зменшилася на 4,7 млрд грн – до 131,92 млрд грн. Минулого місяця їм було видано нових кредитів на 1,4 млрд грн, вони погасили – на 6,1 млрд грн.
Опція для небагатьох
Банкіри підтримують ініціативу НБУ, оскільки «практично всі банки відчувають нестачу ліквідності». «У цих умовах пропозиція про продовження термінів погашення кредитів є не просто своєчасною, але й вкрай необхідною», – стверджує заступник голови правління банку «Кредит-Дніпро» Сергій Волков. «Хоча зараз починається процес повернення вкладів у банківську систему, вимагати від ряду банків повернення отриманого фінансування НБУ без урахування їх поточного стану означало б відкласти стабілізацію ситуації в банківській системі та зниження ставок на грошовому ринку на невизначений термін, що не сприяло б відновленню економіки. У будь-якому разі можливість продовжити фінансування – це краще, ніж її відсутність», – вважає директор з економічного аналізу та стратегічного планування ВТБ Банку Михайло Папанов. Дійсно, якщо в квітні гривневі вклади фізосіб зросли на 4,2 млрд грн, то в травні вони впали на 2,1 млрд грн. Річний UIRD знаходиться вище 21% річних.
Можливість продовжити фінансування – це краще, ніж її відсутність
Але не всі вважають рішення НБУ послідовним. В одному з банків з іноземним капіталом розповіли FinMaidan, що постанова регулятора суперечить заявам, що до 2018 року всі банки повинні повністю докапіталізуватися, у тому числі для відновлення ліквідності, і виконувати всі нормативи НБУ. «Виходить, що Нацбанк підтверджує, що подані йому плани докапіталізації нездійсненні?» – дивується топ-менеджер банку.
У ряді установ стверджують, що залучали короткострокове фінансування для покриття тимчасового дефіциту ліквідності, і необхідності в продовженні позик немає. «Банк залучає рефінансування виключно під заставу ОВДП з власного портфеля шляхом участі в процентних тендерах. Ресурси на таких тендерах залучаються на термін від двох тижнів до трьох місяців. Ми завжди своєчасно, а іноді й достроково повертали рефінансування. Тому нинішня постанова для нас не актуальна», – запевняють у Фідобанку. «Ми залучали кредити на термін до двох місяців. Ми фактично розрахувалися з НБУ і не потребуємо пролонгацій», – сказав голова правління банку «Хрещатик» Дмитро Гриджук. В Універсал Банку також говорять про погашення заборгованості. «Ситуація в банку дозволяє нам з оптимізмом дивитися в майбутнє, і варіант пролонгації терміну погашення стабілізаційної позики поки не розглядався. Але усе залежатиме від подальшої ситуації на ринку», – зазначає Сергій Волков. Лідер з залучення кредитів, ПриватБанк, рішення НБУ не прокоментував.
В одному з банків припустили, що постанова НБУ розрахована на банки, які отримували рефінансування ще на початку 2014-го, коли установи зіткнулися з масовим відтоком вкладів. «Тоді фінансування отримували всі, в заставу бралося все. Багато банків, які залучали кошти, вже визнані неплатоспроможними. Але деяким все-таки вдалося вижити і зараз Нацбанк намагається їх підтримати», – повідомив співрозмовник FinMaidan.
Умови пролонгації банкіри вважають жорсткими. «Ставка кредитів рефінансування повинна бути плаваючою і залежати від облікової ставки НБУ в конкретному часовому періоді, тобто відображати ринкову вартість грошей в даному періоді», – заявив директор фінансово-економічного департаменту банку «Фінанси та Кредит» Дмитро Балун. «Коректно щодо банків було б встановити плаваючу ставку, а не фіксувати її на одному значенні», – тієї ж думки Сергій Волков. Але Михайло Папанов вважає, що «заморожена ставка стимулюватиме банки до дострокового повернення коштів НБУ після стабілізації ситуації на фінансовому ринку і зниження ставок». Тому навряд чи банки зволікатимуть з погашенням боргу.
Спірне повернення
Національний банк зіткнувся з першим серйозним викликом, який кинуто його новим жорстким правилам: чи зможе він не допустити повернення на банківський ринок колишніх власників і топ-менеджерів збанкрутілих банків. Вчора було оголошено про зміну голови Платинум Банку. Виконуюча обов'язки голови правління Катерина Рожкова перейшла на роботу до Нацбанку, де займатиметься банківським наглядом. На вакантне місце Платинум Банк планує призначити Дмитра Зінкова, екс-голову банку «Надра», який зараз ліквідується. «Прийнято рішення про призначення на посаду керівника банку Дмитра Зінкова. Пан Зінков відомий у банківських колах як досвідчений професіонал, за плечима якого робота у крупних міжнародних та вітчизняних банках», – заявив учора голова наглядової ради Платинум Банку, співвласник банку Григорій Гуртовий.
Проте усього кілька днів тому набуло чинності рішення НБУ, яке покликане стати непереборною перешкодою для банкіра. Згідно зі ст. 42 закону «Про банки і банківську діяльність», керівники кредитних установ повинні мати бездоганну ділову репутацію. З 6 червня набула чинності постанова № 357, якою НБУ розширив критерії її небездоганності. Репутація тепер вважається зіпсованою, якщо топ-менеджер не менше шести місяців обіймав посади в органах управління банку в період року до моменту, коли банк було визнано неплатоспроможним. Це дозволяє НБУ відмовити в погодженні Дмитра Зінкова на нову посаду, оскільки він очолював банк з липня 2012 року до лютого 2015-го. 5 лютого банк було визнано неплатоспроможним, а 4 червня у нього відкликали ліцензію.
У Нацбанку роз'яснили FinMaidan постанову № 357, підтвердивши, що топ-менеджери збанкрутілих банків найближчими роками не зможуть керувати іншими кредитними установами. «У власників і керівників тих банків, які були визнані неплатоспроможними навіть до набуття чинності постанови № 357, ділова репутація вважатиметься зіпсованою. Це означає, що такі особи 3 або 10 років з моменту визнання банку неплатоспроможним не зможуть бути призначені на керівні посади в банку, а також НБУ не погоджуватиме їм придбання істотної участі в банку», – повідомили в прес-службі НБУ.
Проблеми уповільненої дії
Акціонери та керівництво банку «Надра» не запропонували своєчасних і достатніх заходів для збільшення капіталу банку з метою забезпечення його платоспроможності, заявили в лютому в НБУ. У цьому випадку мова може йти про трирічний термін небездоганної репутації. Вчора в НБУ не прокоментували ймовірність узгодження кандидатури Дмитра Зінкова, оскільки ще не отримали документів від банку. Пан Зінков не відповідав на телефонні дзвінки, а в Платинум Банку відмовилися надати FinMaidan коментар від його імені.
В Платинум Банку не вважають проблемою той факт, що Дмитро Зінков керував збанкрутілою установою. «Дмитро Зінков став на чолі банку «Надра» вже після кризи 2008-2009 років. Він доклав максимум зусиль для відновлення нормальної роботи банку і домігся стабілізації ситуації. Але події 2014-2015 років погіршили становище банку, як і практично всіх банків України. У випадку банку «Надра» положення ускладнилося ще й у зв'язку з політичними ризиками – позначилася неоднозначна ситуація з власником. З боку менеджменту було зроблено все можливе для порятунку установи, і як до керівника до Дмитра Зінкова акціонери Платинум Банку не мають претензій. На даному етапі ми займаємося узгодженням усіх деталей», – сказав Григорій Гуртовий.
Основні причини банкрутства банку «Надра» дійсно зумовлені діями колишніх власників. «Банк «Надра» довели до банкрутства в 2008-2009 роках. Навіщо його продавали новим акціонерам – Group DF Дмитра Фірташа – незрозуміло. Після цього він уже був неживим, і рятувати його тоді не потрібно було, – розповів директор-розпорядник Фонду гарантування вкладів фізосіб Костянтин Ворушилін. – Ми бачимо, що застав під рефінансування, яке було отримано банком у 2008-2009 роках, немає. А під останнє рефінансування, яке брали нові акціонери, застави на місці. Після їх продажу ми перерахуємо гроші Нацбанку». Але вже за Дмитра Фірташа було прийнято рішення про докапіталізацію банку «Надра» на 5,5 млрд грн, та цього не сталося. А операційна діяльність установи в довгостроковій перспективі могла бути беззбитковою лише у тому випадку, якби вона спиралася на дуже дешеві кредити НБУ.
Вікно можливостей зачиняється
Заможних клієнтів проблемних банків позбавлять можливості захеджувати усі свої гривневі та валютні заощадження за допомогою гарантованої компенсації ФГВФО. Механізм дроблення великих вкладів на кількох фізосіб, який вони використовують, заборонять. Уряд подав до Ради законопроект № 2045а, яким, зокрема, вносяться відповідні зміни до ст. 26 закону «Про систему гарантування вкладів фізосіб».
У законі з'явиться нове правило: «Фонд не відшкодовує кошти, розміщені в банку, який було віднесено до категорії проблемних, шляхом підписання (переоформлення) договорів, які призвели до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, і не відповідають нормам законодавства». Фактично це означає міні-революцію в системі гарантування вкладів. ФГВФО не буде компенсувати вклади при наявності ознак їх дроблення, розміщенні внаслідок шахрайських дій або ті, що перебувають під арештом. Планується заборонити зараховувати зустрічні вимоги за зобов'язаннями всередині банку-банкрута, що позбавить позичальника проблемного банку можливості погасити кредит за рахунок розміщеного в цьому банку вкладу.
Вперше про проблему дроблення вкладів заговорили в 2011 році, коли СБУ розкрила зухвалу аферу в банках «Національний стандарт» і «Європейський». Слідство встановило, що в 2009 році співробітники цих банків вступили в злочинну змову з метою «конвертації» депозитів юросіб у вклади – рівно по 150 тис. грн – фізосіб, привезених «на автобусах з Черкаської та Донецької областей». Це робилося для незаконного отримання з ФГВФО сумарно 444,2 млн грн.
«Друге дихання»
Знову актуальною ця схема з сумнівним юридичним обґрунтуванням стала під час цієї кризи. Введення тимчасових адміністрацій в 50 банків змусило шукати способи «витягнути» гроші з банків-банкрутів не тільки юросіб, але й фізосіб: як тих, хто спочатку розміщував у банку суму вище гарантованого рівня у 200 тис. грн, так і тих, хто став власником крупнішого депозиту внаслідок триразової девальвації, яка призвела до «подорожчання» валютних депозитів.
Введення тимчасових адміністрацій в 50 банків змусило шукати способи «витягнути» гроші з банків-банкрутівДо того моменту, коли НБУ відносив банки до проблемних або неплатоспроможних, клієнти вже тижнями і місяцями не могли забрати вклади. Тому вони домовлялися з менеджерами про перерахування грошей на рахунки декількох людей, аби потім усі вони отримали виплату ФГВФО. Але Фонд оголосив війну вкладникам: адміністратори та ліквідатори створювали комісії з перевірки договорів та масово визнавали такі договори нікчемними в рамках ст. 38 закону.
Атака клонів
Вкладники проводили мітинги під ФГВФО, Нацбанком і Верховною Радою. Найактивніше протестували клієнти Міського комерційного банку. Їм навіть вдалося домогтися відсторонення адміністратора Андрія Рязанцева, замість якого прийшла Олена Чернявська та скасувала частину рішень про визнання договорів нікчемними. Але найчастіше керуючі Фонду визнавали дроблення вкладів незаконним, повертали роздроблені суми на початкові рахунки, з яких пропонували клієнтові повернути тільки до 200 тис. грн.
Незадоволені клієнти йшли в суди, які виносили протилежні рішення. 30 січня 2015 року Окружний адміністративний суд Києва визнав правомірність дій ліквідатора «Старокиївського банку», який скасував переведення 7 млн грн з рахунку юрособи на рахунки фізосіб у формі безпроцентної фінансової допомоги. А 7 травня той самий суд в іншій справі став на бік вкладника банку «Український фінансовий світ». Хоча робоча комісія банку встановила, що 179 тис. грн на 30-денний депозит були розміщені за рахунок коштів, знятих з рахунку, на якому було більше 200 тис. грн. «Ці дії мали на меті отримання коштів не від банку і не за рахунок банку, який на той момент не міг виконувати свої зобов'язання перед вкладниками щодо повернення належних їм коштів, а отримання коштів від Фонду, тобто за рахунок держкоштів. За таких обставин витрати Фонду значно збільшуються без будь-яких законних на те підстав», – йдеться в рішенні суду. Але суд відмовив банку, оскільки вирішив, що ліквідатор банку перевищив свої повноваження, не включивши вкладника до реєстру.
Фінал трагедії
Запропонований законопроект має остаточно вирішити цю проблему – він набуде чинності відразу після оприлюднення, а отже, ще цього року ФГВФО може отримати законне право позбавляти вкладників найпопулярнішої схеми монетизації вкладів ліквідованих банків.
Фонд гарантування оцінив у 5 млрд грн «дроблення» вкладів у неплатоспроможних банках, які він виводить з ринку (без урахування Дельти). Багато постраждалих буде серед вкладників Дельта Банку: Фонд на два-три місяці «заморозив» виплату 3 млрд грн для детальної перевірки «роздрібнюваних» вкладів 18 тисяч осіб. Банкіри кажуть, що цю проблему треба вирішувати, але не можна під виглядом боротьби з шахрайством позбавляти грошей усіх підряд клієнтів. «Головне, аби були визначені чіткі критерії «дроблення» вкладів. Інакше постраждати можуть невинні люди», – попереджає заступник голови правління Укрінбанку Жанна Макеєнко.
«Якщо мова йде не про схеми, то дайте нам трохи часу, щоб розібратися, і вклади будуть розблоковані»«Якщо ці операції проводилися в межах здорового глузду, в межах закону, а не в останню ніч перед введенням тимчасової адміністрації, коли підприємство масово видавало матеріальну допомогу своїм працівникам на їхні рахунки, – якщо мова йде не про такі схеми, то дайте нам трохи часу, щоб розібратися, і вклади будуть розблоковані», – пообіцяв заступник директора-розпорядника Фонду Андрій Оленчик.
Більш жорсткі правила повинні спонукати клієнта відповідально підходити до вибору банку, якому він довіряє, і вибору суми вкладу, щоб вона підпадала під гарантії ФГВФО, вважає директор департаменту роздрібних клієнтів Кредобанку Орися Юзвышин. Але деяких вкладників новації можуть налякати. «Заборона дроблення вкладів може надати негативний вплив на бажання вкладників розміщувати вклади в банках. Вкладники у світлі подій останніх років прагнуть не розміщувати в одному банку депозити, перевищують суму гарантування. Такий тренд на ринку є, хоча говорити про те, що таке поведінка стало типовим для клієнтів банків, ще рано», – зазначає голова правління Комерційного індустріального банку Вадим Березовик.
Вячеслав Садовничий, Елена Губарь
Спрощене банкрутство
Уряд пропонує посилити контроль НБУ за проблемними банками. У Раду подано законопроект № 2045а, який, зокрема, збільшує кількість причин для банкрутства установ. Банк хочуть визнавати неплатоспроможним у разі невиконання 2% зобов'язань протягом п'яти днів (зараз – 10% зобов'язань за 10 днів), а також якщо після отримання статусу проблемного він почне переоформляти договори, що призведе до збільшення витрат ФГВФО.
Проблемні установи не зможуть використовувати прямі коррахунки, крім рахунків в НБУ. Куратори зможуть вимагати усунення порушень та письмових пояснень з проведених банком операцій. Він зможе отримувати від клієнтів, вкладників та кредиторів банку інформацію, необхідну йому для контролю роботи банку. І хоча автор документа – Кабмін, в його розробці брали участь і МВФ, і НБУ, і ФГВФО.
Грошове повернення
Виплати з ФГВФО зможуть отримувати не тільки фізособи, але й дрібний бізнес – фізособи-СПД, але тільки по банках, які збанкрутують після 1 січня 2017 року. Проте вже в 2015-му СПД хочуть підняти з сьомої черги кредиторів неплатоспроможних банків у четверту. Це не дуже їм допоможе, оскільки у ліквідованих установ мало ліквідних активів. «Все одно залишається цілий пласт вкладників-підприємств, які ніяк не захищені. Хоча вони мають більше можливостей правильно оцінити ризики і розмістити гроші в стабільному банку», – говорить заступник голови правління Укрінбанку Жанна Макеєнко.
Банки щодня оновлюватимуть інформацію про вкладників, а їх керівництво понесе кримінальну відповідальність за внесення неправдивої інформації до бази даних або її навмисне пошкодження (санкція – позбавлення волі на термін до чотирьох років). «У Дельти були дуже великі проблеми з базою, там багато сумнівних операцій», – говорив заступник директора-розпорядника ФГВФО Андрій Оленчик. Фонд зможе починати виплати наступного дня після затвердження реєстру вкладників, а не через сім днів після початку ліквідації банку.
З урахуванням того, що у ФГВФО закінчуються гроші для виплат, Фонду дозволять випускати облігації та векселі, отримувати дохід від управління своїм майном. «Очевидно, що нам не вистачить тих 20 млрд грн, які передбачені в держбюджеті. Але у нас є можливість залучати додаткові резерви на 21,5 млрд грн. Сподіваємося, що уся ця сума нам не знадобиться, оскільки дрібні банки для нас не становлять проблем. Основне питання – у виплатах вкладникам крупних установ рівня Дельта Банку», – констатував Андрій Оленчик.
Порятунок потопаючих
Для порятунку неплатоспроможних банків дозволять їх продаж не тільки одиничним інвесторам, але й їх об'єднанням. На Дельта Банк є кілька претендентів, але у ФГВФО сумніваються, що кожен з них окремо має достатньо грошей. «До сьогодні лише банки могли претендувати на роль рятівника проблемних банків. Запропоновано розширити коло учасників процесу відновлення банків. Але порятунок потопаючих банків залежить не стільки від цього, скільки від стану активів, які залишаються у проблемному банку. Адже з багатьох кредитних установ, які виведені з ринку, виводили основні активи, і в кращому випадку вони ставали порожньою коробкою без банківського змісту», – зазначає старший аналітик інвестиційної компанії Empire State Capital Partners Тантелі Ратувухері.
Законопроект передбачає, що держава або держбанки зможуть купувати перехідні банки, а витрати держбюджету скоротяться за рахунок обміну зобов'язань банку (крім поточних та депозитних рахунків) на акції додемісії. «Питання участі держави полягає, з одного боку, в необхідності фінансування процесу, а з іншого – в доцільності розширення переліку держбанків. На мій погляд, такій державі, як Україна, немає потреби в подальшому нарощувати кількість державних установ», – вважає голова правління Комерційного індустріального банку Вадим Березовик.
Ринок агрострахування очікує перезавантаження. Мінагрополітики спільно з IFC, Нацкомфінпослуг та об'єднаннями страховиків готують поправки до закону «Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою». «Ми хочемо, аби агрострахування стало інструментом не тільки для крупних агрохолдингів, а й для дрібних і середніх фермерів. Ми дуже плідно співпрацюємо з IFC за підтримки уряду Канади та основними завданнями бачимо розробку змін до законодавства, яке пов'язане з агрострахуванням, а також оновлення і рестарт Аграрного пулу, залучення та співпрацю з відомими міжнародними страховиками», – заявила заступник міністра аграрної політики і продовольства з питань євроінтеграції Владислава Рутицька.
Голова Нацкомфінпослуг Ігор Пашко оцінює частку агрострахування на ринку в 4-5%. «Ці обсяги можуть зрости в десятки разів», – упевнений він. Для цього він пропонує реформувати Аграрний страховий пул. «В Україні 40 тис. фермерських господарств та близько 4 млн приватних фермерів. Застраховані лише 5-10% площ. Головна причина полягає в тому, що не дотримується баланс інтересів між страховиками, аграріями та державою», – підтверджує віце-президент Асоціації фермерів і приватних землевласників України Віталій Львов.
Пул не виправдав надій
Основним гравцем на ринку повинен був стати Аграрний страховий пул, який би розвивав агрострахування з держпідтримкою. Зараз у кращому випадку аграрії страхуються на вимогу банків, але дуже рідко – добровільно. «Незважаючи на існування спеціального закону про агрострахування з державною підтримкою та створення Аграрного страхового пулу, агрострахування в Україні залишається нерозвиненим. А агрострахування з державною підтримкою взагалі існує тільки на папері. І причини цього не тільки у відсутності коштів у держбюджеті», – вважає виконавчий директор НАСК «Оранта» Олександр Завада.
За два роки роботи Аграрний страховий пул так і не став помітним гравцем. Спочатку страхові компанії не могли увійти в пул, оскільки Нацкомфінпослуг не видавала їм ліцензії, потім у вступі відмовляв пул. Потім в бюджеті не заклали держпідтримку агрострахування. Аграрний фонд перестав співпрацювати з Аграрним страховим пулом і почав вибирати контрагентів на тендерах. «Наша компанія навіть хотіла вийти з членів пулу, але коли стало відомо про його перезавантаження, ми вирішили почекати. Відмовляли в страхуванні окремим компаніям через високі ризики, але колеги – члени пулу підписували з ними договори. У результаті ми несли солідарну відповідальність», – сказали в одній з СК – членів пулу.
За оцінкою Олександра Завади, потенціал агрострахування становить до 4 млрд грн премій на рік і 3 млрд грн відшкодувань. «Важливо проаналізувати причини такої ситуації і вибрати правильні шляхи її змін, інакше замість реальних реформ знову отримаємо чергову спробу маскування під страхування корупційних схем», – вважає Олександр Завада.
Розраховуючи на державу
Ставку буде зроблено на державно-приватне партнерство. «У цьому виді страхування спостерігається висока збитковість і, відповідно, висока вартість ринкового страхування, а отже, і низький попит. До того ж існує висока ймовірність катастрофічних збитків», – пояснює Олександр Завада. Нацкомфінпослуг вибудовуватиме ефективний нагляд за гарантійними фондами пулу, а Мінагрополітики – за цільовим використанням бюджетних коштів.
Членство в пулі буде обов'язковим для страховиків, що здійснюють страхування з державною фінансовою підтримкою і держпідтримкою у вигляді форвардних закупівель за бюджетні кошти або під держгарантії. Добровільно до пулу зможуть увійти СК, що працюють в агрострахуванні без бюджетного фінансування. «Планується, що нова система може запрацювати з початку 2017 року», – вважає Олександр Завада. «Ми розробили нові страхові продукти, запустили пілотний проект з використання метеоданих в агрострахуванні, розробили єдину інформаційну систему. Ми хочемо, щоб усі ці напрацювання використовувалися в Україні. До пулу повинні увійти фахівці з величезним досвідом, у тому числі міжнародним», – заявив керівник програми «Розвиток агрострахування та агрофінансування в Україні» групи Світового банку Гарі Роше.
Ключі на стіл
У парламенті триває пошук варіантів вирішення проблеми неплатоспроможних позичальників. Громадянам, які не в змозі обслуговувати свої іпотечні кредити, дозволять повністю погасити борг шляхом передачі банку застави. Така ініціатива прописана в поданому вчора законопроекті № 2037а депутата Олександра Фельдмана (позафракційний). У законі «Про іпотеку» запропоновано вказати право позичальника-фізособи передати банку предмет іпотеки – житловий будинок або квартиру. Після цього банк зобов'язаний буде припинити нарахування відсотків за кредитом, штрафів та пені. Кредитна заборгованість вважатиметься повністю погашеною за рахунок вартості іпотеки.
Кредит буде погашено, навіть якщо вартість нерухомості буде менше суми позики, а також – якщо більше. Усі збитки і прибутки бере на себе банк, а клієнт повністю звільняється від боргу. «Законопроектом пропонується ввести принцип: не можеш платити – поверни ключі банку. Після цього фінансова установа зможе задовольнити вимоги до позичальника за рахунок вартості предмета іпотеки», – пояснює автор проекту. Депутат давно лобіює цю ідею. Він її запропонував в березні 2014-го відразу після початку неконтрольованої девальвації гривні, але парламент VII скликання не розглянув проект.
Ідентичну норму включено в законопроект № 1558-1 про конвертацію валютних позик в гривню, який парламент до кінця червня має розглянути в третьому читанні. Однак у цьому законопроекті йдеться тільки про валютні кредити, і до того ж можливість повернути заставу з'являється тільки після конвертації кредиту. А в разі провалу законопроекту № 1558-1, на що розраховують банки, депутати можуть найменш спірні норми подати у вигляді нових законопроектів. Ця норма також схожа на основну ідею законопроекту про банкрутство фізичної особи.
Клієнтські вимоги
Банкіри визнають, що у них достатньо проблем з позичальниками, які не можуть платити за кредитами. Багато хто з них відмовляються повернути банку заставу, бо зараз її ціна нижча за суму боргу. Тому в разі «втрати» нерухомості позичальник залишається винен банку. «Наші клієнти вже обурюються і просять прийняти вже хоч якесь грамотне з фінансової точки зору рішення, адже щомісяця з'являються усе нові й нові проекти законів, кожен з яких завдає ще більшої шкоди як банківській системі, що перебуває, напевно, у найбільшій кризі за весь час існування країни, так і звичайним клієнтам, які не можуть домовитися з банками. Ми багато говоримо про необхідність залучення іноземних інвестицій в економіку країни і при цьому постійно змінюємо правила гри», – нарікає співрозмовник FinMaidan в одному з банків.
Позичальники використовують різні методи виведення застав з-під іпотеки: самовільне збільшення площі, розділ предмета іпотеки на кілька об'єктів, отримання декількох свідоцтв на право власності, і, як наслідок, зникнення за документами предмета іпотеки в первісному його вигляді. «Протягом життя кредиту банки періодично переглядають вартість заставного майна. І вартість може бути переглянута як у бік зниження, так і в бік підвищення, у разі проведення якісних поліпшень предмета іпотеки», – зазначає начальник управління організації кредитування фізосіб банку «Хрещатик» Олена Трояновська. Якщо предметів іпотеки було декілька і їх вартість істотно зросла, позичальник може звернутися до банку з проханням зменшити кількість заставних об'єктів. «Продаж об'єкта застави завжди відбувається виходячи з ринкової вартості на момент реалізації, а не тієї вартості, яка була визначена на момент передачі в іпотеку», – говорить вона.
При цьому банки не зацікавлені ставати власниками великої кількості квартир і будинків, які їм складно продавати. «Для нас це непрофільний бізнес. Ми не є агентством нерухомості, і це будуть додаткові витрати та збитки», – обурений директор департаменту ризиків одного з банків з європейським капіталом.
Неоперабельний банк
Андрій Оністрат, співвласник «Банку Національний кредит» з групи середніх, виявився першим і поки єдиним банкіром, який спробував попередити громадськість про неплатоспроможність свого банку до офіційного введення тимчасової адміністрації. 5 червня близько 15:00 Андрій Оністрат заявив журналістам, що з дня на день очікує запровадження тимчасової адміністрації. Свій прогноз він пояснив втратою установою платоспроможності через прийняту Нацбанком 30 квітня постанову № 300/БТ, яка повністю паралізувала роботу банку. Йому, зокрема, заборонили видавати кредити, проводити операції з цінними паперами, інсайдерами та акціонерами, проводити заміну застав, залучати вклади.
Обмеження НБУ стали наслідком планової виїзної перевірки банку на предмет виконання законодавства у сфері фінансового моніторингу. «Після завершення перевірки її представник заявляла нам, що знайдено лише «блошині помилки». Наприклад, було перевірено 179 юридичних справ (кредитних договорів. – FinMaidan), порушення виявлені в двох з них. А в понеділок, коли вона прийшла підписувати акт перевірки, її настрій був принципово іншим. У двох – це не в одному, це вже системність», – розповів Андрій Оністрат. І натякнув, що вже 3 червня зрозумів, що банку загрожує тимчасова адміністрація: «Позавчора я прочитав діагноз: «рак» четвертої стадії. Постанову НБУ прийнято за результатами перевірки».
Брудні гроші
Джерела FinMaidan в НБУ ще місяць тому повідомили, що Нацкредит підозрюється у «відмиванні грошей» як один з найбільших конвертаційних центрів. У постанові № 300/БТ зазначено, що перевіряльники виявили у Нацкредиті відсутність дієвої методики управління ризиками легалізації злочинних доходів/фінансування тероризму; погане управління цими ризиками та незадовільний рівень дотримання співробітниками банку обов'язкового фінансового моніторингу клієнтів. Зокрема, Нацкредит не зафіксував за правилами фінмоніторингу зарахування в березні 197 тис. грн на рахунок клієнта-фізособи з високим ризиком, а також зняття агрокомпанією 150 тис. грн з поточного рахунку протягом трьох днів. Регулятор нагадав, що вже були випадки, коли банк не в повному обсязі виконував правила, за що в 2014 році був оштрафований на 68 тис. грн, а його голова Ігор Клименко – на 1,7 тис. грн.
Серед фактів ризикової діяльності, які загрожують інтересам вкладників Нацкредиту, названо зростання прострочених кредитів до 344,3 млн грн, великий обсяг негативно класифікованих активів – 264,2 млн грн (9% активів), низьке покриття резервами банківських операцій – 102,1 млн грн (38,7% проблемних активів) і покриття кредитів на 63% низьколіквідними заставами. Але банк, на відміну від інших гравців, не був постійним прохачем в НБУ. У 2014-2015 роках він лише раз отримував рефінансування на термін понад 30 днів і лише на 4,7 млн грн.
«На ринку переведення у готівку були агрегатори, яких «кришував» або НБУ, або правоохоронні органи, а тепер усі стали партизанами, на ринку – демократія»За даними FinMaidan, Нацкредит не зміг узгодити з НБУ план оздоровлення, хоча 28 квітня збори акціонерів вирішили збільшити капітал на 160 млн грн (+76,8%). На період віднесення банку до категорії проблемних – на 180 днів – НБУ призначив у нього куратора і помічника. «План фінансового оздоровлення не виконувався. Фінансовий стан банку погіршився. Через відсутність коштів банк своєчасно та в повному обсязі не виконував законні вимоги кредиторів», - зазначено у повідомленні НБУ.
Історія неуспіху
Андрій Оністрат спочатку був відомий як керуючий київської обласної дирекції Укрсоцбанку. У січні 2009 року він став першим заступником голови правління Партнер-банку і заявив про намір отримати 50% його капіталу. Однак 31 серпня він несподівано увійшов у капітал «Банку Національний кредит», викупивши акції на 28 млн грн. Цей банк став жертвою кризи: раніше він належав Промінвестбанку, і тимчасовий адміністратор шукав йому нового власника. Андрій Оністрат заволодів 48,2% його акцій, пообіцявши збільшувати частку. До початку 2011 року він її довів до 66,7%, але протягом року вона впала до 57,1%, а до початку 2013-го – до 53,2%. До 22 січня 2015 року, згідно з даними НБУ, Андрій Оністрат зменшив свою частку вже до 30,4%. Більше у банку немає власників понад 10% акцій, хоча ще на 1 квітня 2014 року 16,1% акцій «Банку Нацкредит» належали Ігорю Бобневу – бізнес-партнеру у девелоперському бізнесі.
Заплутаний фінал
Відвертість з журналістами «банкіра, який біжить», як його називають за популяризацію спорту, не сподобалася НБУ і прискорила запровадження тимчасової адміністрації раніше завершення 180-денного терміну. У п'ятницю вранці перший заступник голови НБУ Олександр Писарук відмовився коментувати кореспонденту FinMaidan ситуацію в Нацкредиті, давши зрозуміти, що рішення ще не прийнято. За даними джерела FinMaidan в НБУ, введення адміністрації планувалося на 12 червня.
Але в п'ятницю близько опівдня в НБУ дізналися про прес-конференцію Андрія Оністрата, яка готувалася. Після її завершення і появи перших публічних заяв пана Оністрата рішення про визнання банку неплатоспроможним опублікував Нацбанк. Втім, повідомлення у стрічці новин на сайті НБУ спочатку було датоване 3 червня, але через кілька хвилин дата публікації змінилася на 5 червня. Саме 3 червня співвласник Нацкредиту дізнався, що його банк готують до адміністратора.
«В результаті банкрутства банку у мене з’являється нескінченна кількість особистих зобов'язань і черга кредиторів»Під час спілкування Андрія Оністрата з журналістами з ним намагався зв’язатися телефоном голова Фонду гарантування вкладів фізосіб Костянтин Ворушилін. Формально тимчасова адміністрація в банк може бути введена тільки наступного дня. «Фонд вводить адміністратора наступного робочого дня після того, як НБУ визнає банк неплатоспроможним, – пояснило FinMaidan високопоставлене джерело у Фонді. – Отже, введемо в понеділок».
«Банк Національний кредит», який на 1 квітня посідав 47-е місце за активами (2,85 млрд грн), мав депозитний портфель фізичних осіб на 1,22 млрд грн. До 29 квітня цей портфель склав 1,16 млрд грн – 43,9% усіх зобов'язань банку. НБУ навіть звинувачував банк в залученні вкладів за середньозваженою ставкою 23,1% річних, що вище середніх на ринку 20,52%. Банк обслуговував майже 80 тис. клієнтів, з яких 70 тис. – фізособи. За оцінкою Андрія Оністрата, близько 200 млн грн коштів фізособи не отримають, оскільки вони перевищують гарантовані 200 тис. грн.
Припиняє існування також велика мережа платіжних терміналів «Банк 24 Національний кредит». Мережа була зав'язана на банку, а тепер розділена між кількома покупцями. «Мені довелося віддати більшу частину терміналів за борги», – зізнався Андрій Оністрат. Свої перспективи він оцінює дуже тверезо: «В результаті банкрутства банку у мене з’являється нескінченна кількість особистих зобов'язань і черга кредиторів. Я – банкрут! Складно, коли в тебе великі яйця, написати у себе на лобі зеленкою: «Я – банкрут!». Яйця стають меншими».
Андрій Оністрат навесні в розмові з журналістом FinMaidan обіцяв «вийти в капцях з банку», якщо його куплять за $100 млн. Однак він не зміг домовитися з інвесторами і тепер втратив вкладені в Нацкредит $15 млн, включаючи депозити своїх батьків на $1 млн. Він розуміє , що влада почне кримінальне провадження за доведення банку до банкрутства, але обіцяє не залишати Україну і стати лісником: «З банківською діяльністю я покінчив раз і назавжди. У мене на неї алергія, я не бажаю надалі цим займатися. Мені набридла Україна. Я завжди раніше казав, що Україна – чудова країна, великі можливості. Але це не так. Тут нічого не змінюється, на жаль. Королівство кривих дзеркал! Усі лише вдають, що відбуваються зміни! – обурюється вже колишній співвласник банку. – Нацбанк має генеральну лінію. Я гадаю, що до кінця року залишиться 40 нерезидентських банків, три державних, ПриватБанк і ще чотири-п'ять українських банків формату «Хрещатика», у яких є крупний акціонер, до якого можна прийти і сказати: "Василь, дай, будь ласка, грошей"».
Копія рішення НБУ по Нацкредиту
Рейтинг понад усе
Нацкомфінпослуг опублікувала доопрацьований проект розпорядження «Про затвердження змін до деяких нормативно-правових актів Держфінпослуг», яке має змінити правила розміщення резервів страховиків. Робота над документом тривала з середини квітня, але подані пропозиції учасників ринку і профільних асоціацій регулятор врахував на свій розсуд.
Національна комісія пропонує, що «не менше 25% страхових резервів повинні бути представлені страхувальником держоблігаціями України та/або депозитами і борговими цінними паперами, розміщеними в банках, більше 50% корпоративних прав яких належать державі, та/або борговими цінними паперами міжнародних фінансових організацій». «Враховуючи нестабільність приватних банків, ми вважаємо, що пропозиція регулятора цілком виправдана. Але з іншого боку – а наскільки є надійною сама держава? Чи матимуть гарантії повернення грошей страхові компанії у разі банкрутства банку та/або дефолту за ОВДП? У такому випадку розміщення грошей у держбанку або ОВДП – це вже не результат самостійного рішення страхової компанії, за який вона несе відповідальність, а примусова дія», – попереджає фінансовий директор страхової компанії «PZU Україна» Наталія Маркова. Цю норму регулятор пропонує увести тільки до 1 січня 2017 року.
Вводиться нова вимога до резервів залежно від рейтингу банків. Зараз частка коштів СК в одному банку не повинна перевищувати 20%. Регулятор пропонує залишити такий ліміт для банків з кредитним рейтингом не нижче «А-» за національною рейтинговою шкалою, а за міжнародною шкалою – не нижче рівня «Ba» у Moody's, «BBВ-» – Standard & Poor's, «BBВ-» – Fitch. Якщо рейтинг банку нижче цих рівнів, то в ньому можна зберігати не більше 10% страхових резервів. «Така зміна обмежить альтернативу у виборі банку – на сьогодні заявлений рейтинг має лише невелика частина банківського сектора», – говорить фінансовий директор СК «Альфа Страхування» Олена Сабаріна. Крім того, в резервах не можна буде враховувати активи, «розміщені в банку, щодо якого прийнято рішення Національного банку про віднесення його до категорії неплатоспроможних». І тоді запровадження тимчасової адміністрації буде призводити до різкого падіння резервів СК. Компанії хотіли б отримати перехідний період, аби «на папері» розтягнути фіксування втрат. «Якийсь період кошти повинні використовуватися для покриття хоча б у певному відсотку», – вважає Наталія Маркова.
Зміни будуть стосуватись і вкладень в інструменти фондового ринку. Як і раніше, сукупно в них можна буде інвестувати не більше 40% страхових резервів. Але частку акцій знижено з 30% до 10%, а частку акцій одного емітента – з 10% до 3%. Облігації українських емітентів, як і раніше, можна буде купувати на 30% страхових резервів, а облігації одного емітента – на 10%. Але в разі зниження рейтингу облігацій емітента нижче інвестиційного рівня за національною рейтинговою шкалою СК зобов'язана буде скоротити частку вкладення до 3%.
Час на перехід
Регулятор практично не врахував побажання учасників ринку, скаржаться вони. Не запропоновано перехідний період для зміни структури резервів за новими правилами. «Під час кризи інші регулятори, зокрема Нацбанк, йдуть назустріч учасникам ринку, дозволяючи певні порушення нормативів. Для страховиків це дуже важливо: наші гроші лежать у банках, і часто виникає ситуація, коли оперативно перерозмістити їх в інших кредитних установах досить проблематично», – пояснює голова комісії зі страхування Українського товариства фінансових аналітиків В'ячеслав Черняховський. Дострокове розірвання депозиту з метою його переведення в банк з більш високим рейтингом призведе до фінансових втрат страховика, оскільки в цьому випадку вкладник втрачає майже усі нараховані йому відсотки. Депозит у банку без рейтингу зовсім не буде враховуватись у резервах. А зі 130 діючих банків, наприклад, лише 15 мають рейтинг не нижче «А-» за національною рейтинговою шкалою від колишнього монополіста ринку – агенції «Кредит-Рейтинг».
Проблеми виникнуть і з необхідністю зменшити частку акцій у портфелі: ліквідність фондового ринку дуже низька, і складно продати навіть «блакитні фішки», не те що неліквідні цінні папери. «Зміна вимог впливає на структуру активів, якими покриваються страхові резерви, і якщо і потрібно їх проводити, то в максимально лояльні для страхових компаній терміни, з урахуванням перехідних положень», – стверджує Олена Сабаріна. Втім, Наталія Маркова вважає, що компанії, які відповідально підходили до формування резервів, труднощів не матимуть: «Наприклад, ми не помічаємо складнощів з пересилкою коштів між банками, з якими співпрацюємо. Для хороших надійних банків це не проблема».
Релізи
ТОП-новости
