У серпні ІЕД опитав 465 підприємств про те, як на них впливають атаки на склади й логістику та які заходи держави їм потрібні. 364 з них — мікро-, малі та середні підприємства. Потім ми обговорили результати з представниками бізнесу на фокус-групі. Картина вийшла чітка: великий і малий бізнес переживають ці атаки по-різному і чекають від держави різного.

Великий захищає активи, малий рятує оборот

Великі підприємства відчувають удари сильніше: середня оцінка впливу атак у них становить 2,44 за шкалою від 1 до 3, у мікробізнесу — 2,01. У великих підприємств довші ланцюги постачання, більше складів і контрагентів, а отже, й більше вразливих місць. Найпомітніша різниця — у зберіганні продукції: значний вплив на нього відзначають 39% великих підприємств і лише 15% мікропідприємств.

Але це не означає, що малим легше. Просто в них часто немає власного складу, який можна втратити. Тому й пріоритети різні. Великі компанії найчастіше називають критичними фізичний захист складів (47%) і компенсації (45%). Мікробізнес — компенсації та фінансову підтримку, щоб пережити удар (по 26%), а фізичний захист складів для нього другорядний (15%). Великій компанії важливо зберегти активи, мікробізнесу — швидко отримати гроші за простою процедурою.

Коли горить чужий склад

Найболючіша проблема малого бізнесу — товар на чужих майданчиках. Малі фірми рідко мають власні захищені склади й орендують місце в логістичних компаніях або торговельних мережах. Коли такий склад знищено, компенсацію зазвичай отримує власник будівлі, а не власник товару. Підприємець лишається і без товару, і без відшкодування.

Тому ми окремо запитали малий і середній бізнес про три заходи саме для нього: спрощений «швидкий трек» компенсацій і грантів із мінімумом документів, компенсацію власнику товару на чужому складі та колективні захищені склади за доступною орендою. Найсильніше їх підтримує саме мікробізнес: швидкий трек — 85%, колективні склади — 83%.

Після удару все стає очевидним

Поки біда не прийшла, ці заходи виглядають для багатьох абстрактно. Але серед малих і середніх підприємств, які вже постраждали від атак, швидкий трек компенсацій вважають критичним 27% — у 2,7 раза частіше, ніж серед тих, кого атаки поки обійшли. Компенсацію за товар на чужому складі — 16% проти 4%, майже вчетверо частіше. Колективні захищені склади підтримують 78% постраждалих і 58% решти.

Тобто хто вже зіткнувся з проблемою, той чітко бачить, які інструменти йому потрібні.

Чим ближче до фронту, тим гостріше

Географія тут працює так само, як досвід удару. Швидкий трек компенсацій підтримують 65% малих і середніх підприємств на Заході, 73% у Центрі та 90% на Сході. Якщо згрупувати області за близькістю до зони бойових дій, розрив ще більший: 93% у прифронтових областях проти 65% у тилових. Колективні захищені склади на Заході підтримують 64% МСБ, а на Півночі, де найбільше прямих втрат, — 91% (щоправда, база там невелика, тож цифра орієнтовна).

Різняться й перешкоди, з якими малий бізнес стикається в різних регіонах. На Півночі майже половина МСБ (46%) скаржиться на бюрократію: там, де найбільше прямих втрат, складні процедури болять найсильніше. На Сході однаково часто називають бюрократію і надто низькі ліміти компенсацій (по 32%). У Центрі на першому місці саме ліміти (25%): програми формально доступні, але грошей не вистачає, щоб покрити збитки. А на Заході помітно частіше, ніж деінде, бракує інформації про програми (19%).

Отже, однієї причини, чому малий бізнес не користується підтримкою, немає. Заходу потрібне передусім інформування, Центру та Сходу — вищі ліміти, Півночі — радикальне спрощення процедур. Програма, яка цього не враховує, в одних регіонах буде надто складною, а в інших — надто скромною.

Програми є, але до них важко дістатися

Головна перешкода для малого бізнесу — не брак програм, а доступ до них. Складну бюрократію й велику кількість документів називають 24% малих і середніх підприємств, вартість або вхідний внесок — 19%, низькі ліміти компенсацій — 17%, брак інформації — 15%. «Багато документів, щоб отримати цю пільгу», — пише мале підприємство з Півночі. «Мало інформації про діючі програми», — додає мікропідприємство із Заходу.

Мікробізнес помітно частіше за інших каже, що в чинних програмах чогось бракує: 16% проти 9–10% серед малих і середніх. Наявні інструменти часто просто не розраховані на підприємство з кількома працівниками.

Що сказав бізнес на фокус-групі

Учасники фокус-групи підтвердили: можливості зменшувати ризики дуже залежать від розміру. Великому заводу з величезними площами повністю захиститися без участі держави технічно складно. А малому бізнесу, який працює в орендованих приміщеннях, вкладатися в складне інженерне укріплення економічно недоцільно: бракує коштів, а вкладатися в орендоване приміщення невигідно. Тому йому потрібні співфінансування, гранти й пільгові кредити, а головне — прості та швидкі процедури.

Прозвучало й важливе застереження: не варто автоматично ставити компенсацію в залежність від того, чи виконало підприємство вимоги щодо захисту. Малий постачальник, який зберігає продукцію на складі великої мережі, ніяк не впливає на те, як цей склад укріплений. Жорстка умова залишить його без підтримки саме тоді, коли вона найпотрібніша.

Що варто зробити

– Швидкий трек для МСБ: мінімум документів, стандартизована фіксація збитків, гранти для мікробізнесу.

– Компенсація власнику товару, а не лише власнику будівлі, — для тих, хто зберігає продукцію на орендованих і чужих складах.

– Колективні захищені склади за доступною орендою, щоб малим підприємствам не доводилося самотужки вкладатися в укріплення приміщень.

– Співфінансування превентивних заходів замість жорстких умов доступу до компенсацій.

– Єдине вікно інформації про програми та залучення торгово-промислових палат і бізнес-асоціацій, які вже допомагають підприємцям із документами та фіксацією збитків.

Великий бізнес здебільшого має ресурси, щоб дочекатися компенсації й пройти складну процедуру. Малий — ні: для нього допомога, яка прийшла через пів року, часто вже нічого не рятує. Тому політика підтримки має працювати на двох швидкостях — і для заводу, і для підприємця, чий товар згорів на чужому складі.

Дослідження проведено ІЕД за підтримки Центру міжнародного приватного підприємництва (CIPE). Погляди, викладені в тексті, належать авторці і не обов’язково відображають позицію CIPE.