Йдеться не лише про фізичне переміщення обладнання, а й про побудову нових виробничих ланцюгів за межами України, розповіли банкіри під час круглого столу «Мобілізація викликів: як малому бізнесу отримати кредит під час війни», проведеного «Фінансовим клубом».

«У нашому портфелі є клієнти, які вже успішно реалізували проєкти часткової релокації виробництва до Польщі. Вони вивозили обладнання, запускали виробничі процеси в ЄС. Ми допомагали клієнтам залучати фінансування через польські банки – завдяки нашим підрозділам, які консультують з транскордонної співпраці між Україною та Польщею. Це не найкраща тенденція для української економіки, що бізнес виїжджає, фактично емігрує за кордон», – наголосив керівник управління розвитку агробізнесу, лізингу та партнерських програм департаменту розвитку бізнесу та міжнародного партнерства Кредобанку Роман Пудлик.

Втім, у ТАСкомбанку підкреслюють, що виведення бізнесу за межі України обмежене державним регулюванням руху капіталу. «Релокація бізнесів за кордон – цікавий напрямок для експортерів. Але завдання Національного банку й інших держорганів – не допустити відтоку капіталу за кордон під час війни. Цей напрямок потребує серйозних рішень на рівні НБУ, Мінфіну та Мінекономіки», – зауважив директор департаменту організації продажів корпоративним клієнтам ТАСкомбанку Олег Федоренко.

В ОТП Банку наголошують: відкриття підприємствами закордонних майданчиків – радше виняток, притаманний великому бізнесу. «Така диверсифікація, коли компанії дублюють бізнес за кордоном або відкривають додаткові майданчики, дійсно існує. Але це більше притаманно великому бізнесу, ніж малому та середньому», – пояснила директорка департаменту продажів середнім та малим корпоративним клієнтам ОТП Банку Ольга Волкова.

За її словами, малий бізнес може втратити «майже все», а потім на іншій території «почати з нуля».

Але попри окремі приклади релокації за кордон, основна частина бізнесу все ж продовжує відновлювати роботу в Україні – переважно через внутрішню релокацію, запевняють банкіри.