1️⃣ Блокада портів. Після блокування у 2022 році портів Великої Одеси, через які до вторгнення проходило близько двох третин українського експорту, почалося переспрямування експорту через порти Дунаю та західні залізничні переходи. Паралельно розбудовувалися перевантажувальні термінали на західному сухопутному кордоні. Порти розблоковувалися спочатку дипломатичними домовленостями, потім – силами ЗСУ. У результаті до кінця 2024 року обсяги експорту Чорним морем повернулися на довоєнний рівень.

У липні 2026 року розпочалася нова фаза морської блокади. За оцінками НБУ, прямі втрати від недоотримання експортної виручки в другій половині 2026 року перевищать 2 млрд дол. США. Проте очікуваний експорт протягом першого півріччя 2027 року компенсує негативний ефект. Завдяки розвиненим альтернативним маршрутам і досвіду аграріїв ситуація є контрольованішою, ніж під час блокади 2022 року.

2️⃣ Паливна криза навесні 2022 року сталася внаслідок зупинки імпорту з рф і рб та ударів по нафтопереробних заводах і нафтобазах. Проте налагодження імпорту з країн ЄС цілком замінило втрачені джерела поставок уже до літа 2022 року. Паливні мережі масово закуповували бензовози, розбудовували логістику на західному кордоні та диверсифікували постачальників. Ці інвестиції забезпечили стійкість паливного ринку в наступних фазах війни.

3️⃣ Атаки на газовидобуток. Оперативне збільшення імпорту газу, значні потужності підземних сховищ газу і швидкий ремонт пошкоджених свердловин дали змогу відновити видобуток та забезпечувати газом населення і бізнес у звичному режимі. Ціною адаптації стало зростання імпорту з відповідним тиском на валютний ринок і бюджет.

4️⃣ Енергетичний терор. Систематичні удари ворога по енергетичних об’єктах стимулювали стрімкий розвиток розподіленої генерації, розбудову інженерного захисту енергооб'єктів, налагодження аварійного імпорту е/е з ЄС. Енергосистема витримала пікові навантаження без каскадних аварій холодною зимою 2025–2026 років. Ціною адаптації стало зростання витрат бізнесу на автономне енергозабезпечення та поглиблення структурного дефіциту потужностей, який стримує відновлення виробництва.

5️⃣ Повітряний терор у 2026 році спрямовано на ключові ланки ланцюгів постачання: виробництво → зберігання → транспортування. Ця тактика спрямовується на виснаження бізнесу через зростання трансакційних витрат, знищення основного капіталу й товарних запасів, стримування інвестицій.

У відповідь бізнес децентралізує складські мережі і створює нові логістичні маршрути, а держава впроваджує компенсаційні програми та механізм страхування воєнних ризиків. Ціна адаптації є високою: загальний від'ємний внесок обстрілів у зростання ВВП оцінено в 0.9 в. п.
Частина витрат бізнесу на логістику, безпеку, страхування та відновлення потужностей поступово переноситься в споживчі ціни та посилює фундаментальний ціновий тиск.

У таких умовах монетарна політика залишатиметься достатньо гнучкою, щоб забезпечувати контроль над інфляційними процесами й водночас стимулювати розвиток кредитування та підтримувати економічну активність.